Перше, що зустріло нас у Польщі після кордону - це, звісно, дороги. Не можу поскаржитись на українську трасу, яка вела нас до кордону, адже "варшавку" недавно ремонтували. Але різниця все одно досить відчутна.
Освітлення на трасах небагато, досить довгий час після перетину кордону ми не бачили жодного ліхтаря. Я навіть почала думати,
що міжміські траси у них зовсім не освітлюються. Потім виявилося, що там, де освітлення необхідне, воно-таки є, причому досить потужне: на транспортних розв'язках, біля мостів та малих населених пунктів (про великі я мовчу). А решту шляху ми їхали в темряві. Однак це не дуже заважало кермуванню, оскільки дорожня розмітка і знаки дуже чіткі, яскраві та мають дуже ефективну світловідбиваючу поверхню. Тож усе, що тобі необхідно ти заздалегідь на дорозі бачиш і бачиш чітко. Покажчиків напрямків руху також вдосталь, тож, не зважаючи на непрацюючий GPS, з визначенням потрібного шляху не виникло жодних проблем. Нас не полишало почуття, що дороги зроблені ДЛЯ ЛЮДЕЙ, які ними користуються і зроблені на совість. Тому що користуватися такими дорогами дійсно ЗРУЧНО.
Освітлення на трасах небагато, досить довгий час після перетину кордону ми не бачили жодного ліхтаря. Я навіть почала думати,
що міжміські траси у них зовсім не освітлюються. Потім виявилося, що там, де освітлення необхідне, воно-таки є, причому досить потужне: на транспортних розв'язках, біля мостів та малих населених пунктів (про великі я мовчу). А решту шляху ми їхали в темряві. Однак це не дуже заважало кермуванню, оскільки дорожня розмітка і знаки дуже чіткі, яскраві та мають дуже ефективну світловідбиваючу поверхню. Тож усе, що тобі необхідно ти заздалегідь на дорозі бачиш і бачиш чітко. Покажчиків напрямків руху також вдосталь, тож, не зважаючи на непрацюючий GPS, з визначенням потрібного шляху не виникло жодних проблем. Нас не полишало почуття, що дороги зроблені ДЛЯ ЛЮДЕЙ, які ними користуються і зроблені на совість. Тому що користуватися такими дорогами дійсно ЗРУЧНО.
Та мені здалося, що на освітленні вони-таки економлять. Декілька разів ми проїжджали якісь малі населені пункти та про їх існування я здогадалася лише по прямокутничкам вікон, що світилися в темряві та своїм розташуванням наводили на думку про скупчення двоповерхових домівок. І жодного ввімкненого ліхтаря. Чому так? Хто його зна? Та мені це здалося досить дивним та незвичним.
Траси майже на всьому шляху нічим не огороджені окрім низеньких стовпчиків зі світловідбиваючими мітками, але на деяких ділянках з обох боків раптово виростають височезні пластикові паркани висотою приблизно метрів 10. Причому в цих парканах є двері для пішоходів. Спочатку я не могла зрозуміти звідки посеред міжміської траси взятися пішоходам доки не помітила через напівпрозорий пластик паркану ті ж самі виблискуючі прямокутнички вікон. Тоді я зрозуміла, що таким чином захистили домівки, яким не пощастило опинитися біля самої траси.
Не будучи знайомим з суворістю польського законодавства, чоловік педантично дотримувався усіх вимог дорожніх знаків. Та маю відмітити, що, мабуть, такі законослухняні ми на дорозі були одні)) Тому що нас постійно обганяли машини з місцевими номерами. Хоча один чи два рази нам траплялися знаки, які попереджували про фотографування учасників дорожнього руху автоматичною системою. Тож на питання чи можна порушувати ПДР на польських автошляхах я вам скажу: Ні, не можна! Та ви вирішуйте самі)))
Немає коментарів:
Дописати коментар